Вибач, але весілля не відбудеться. Мої батьки не хочуть, — сказав наречений. Я стояла, не знаючи, куди подіти погляд, відчуваючи, як сльози накочуються Життєві історії
Микола і я не зійшлися від великої любові, а більше з потреби: він удівець, я давно розлучена, діти виросли, а ось жити наодинці вже не хотілося. І, звісно, не буду приховувати, що власний будинок був вагомим аргументом, щоб я переїхала до Миколи. Жити у доньки з зятем, виконуючи роль домашньої помічниці, мені остогидло, і я була готова поїхати хоч на край світу, лише б мати свій куток Життєві історії
Кому ти передав хату? – поцікавилась я в чоловіка.– На сестру, звісно! Вона ж моя найближча людина, моя рідня! Життєві історії
Наталя саме мила сходи в під’їзді, коли до неї підійшла незнайома жінка. «Вибачте», – почала вона. «У мене є ключ від квартири, але я б хотіла, щоб ви стали свідком, коли я зайду». «Чию квартиру?» – здивувалась Наталя. «Ігоря Вікторовича», – відповіла незнайомка. Наталя одразу згадала – коли сусіда не стало, саме ця жінка, Ніна, допомогла організувати все після його смерті. Жінки зайшли до квартири, і Ніна почала щось шукати. «Ой, дивіться!» – раптом вигукнула вона. Наталя підійшла і побачила, що в руках Ніни була якась коробка. Ніна відкрила її, і жінки завмерли від подиву Життєві історії
Коли мій колишній вирішив покинути мене, це було для мене справжнім ударом. Ми разом будували плани на майбутнє, мріяли про дітей, а потім усе змінилося за одну мить Життєві історії
Вихідними Катя вирішила поїхати в село, щоб провести час у старому дідовому будинку. З наближенням холоду вона зайнялася розпалюванням печі, аби зробити в будинку затишок. Прогноз обіцяв снігопад, і вже вночі почалася справжня хуртовина, яку не очікували навіть синоптики Життєві історії
Галина проснувшись рано, простягла руку в бік чоловіка, але Віктора поруч не було. – Це ж дивно, – подумала жінка, піднімаючись з ліжка. Вона обійшла всю квартиру, але чоловіка не знайшла. Тоді Галя взяла телефон і спробувала зателефонувати, але й тут її чекала невдача – абонент виявився поза зоною досяжності. Жінка нервово ходила по квартирі, не знаючи, що й думати. Життєві історії
Олена саме прасувала сорочки, коли двері раптово подзвонили. Відкривши, вона побачила свекра.– Здрастуйте, Леонід Вікторович! – здивовано привіталася вона.– Привіт, я просто вирішив завітати, подивитися, як ти, – пояснив свекор.– Проходьте, я зараз чай поставлю, – запросила Олена, хоч і не могла зрозуміти, що спонукало його до цього візиту.– Не поспішай, сядь, Олено, – раптом сказав Леонід Вікторович. – Є дещо, що я маю тобі сказати. Краще, щоб ти почула це від мене.Олена відчула тривогу і з острахом подивилася на свекра, не розуміючи, про що йдеться. Життєві історії
Взявши лопату та тачку, Ніна пішла до сусідів, щоб позбирати яблука з їхнього саду. Сьогодні Ганна – її сусідка, вирушила до доньки в місто, тож яблука більше не були їй потрібні.– Ого, який урожай! – здивовано вигукнула Ніна, побачивши на землі червоні й жовті яблука. – Як вродили!Жінка швидко взялася до роботи, і за півгодини тачка вже була майже повна. Втомившись, Ніна вирішила перепочити, але раптом побачила, як до воріт наближається незнайома жінка. Ніна приглянулась і залишилася завмерла від подиву. Життєві історії
Значить, для рідної племінниці часу не знаходиться, а для чужої – завжди можна виділити? – родичі не можуть зрозуміти, чому я так сильно прив’язалась до Софійки. Хоча вона з дитбудинку і не є нашою рідною Життєві історії
