Ми відчули на собі всі “радощі” економії, коли народився первісток. Витрачали шалені гроші на одяг, продукти, лікарів. Мало того, що деякі речі (колиска та візочок) ми купували вживанні – це ніяк не рятувало наш родинний бюджет.
Ще й квартира була орендована. Так, робота чоловіка Петра нас рятувала – він був таксистом. Часто брав додаткові зміни на роботі, приїздив хіба поїсти і знову у машину. На щастя, машина було його покійного батька та і на бензин гроші давала фірма.
Однак, то мотор почав “здихати”, то колодки стукають, то десь подряпина з’явилася. Я вже відмовилася від косметики (утішала, що природна краса нічим не гірша), забула про зустрічі з подругами (а я так хотіла вирватися з ними у кафе хоча б на декілька годин) та новий одяг (завози у секондах для мене стали святими днями).
Свекрів не стало рік тому, у мене залишилася тільки мама, яка гарує по-чорному в Польщі на заробітках. Від неї перепадає якась копійка, передасть продукти та одяг для синочка. Але це все одно не покращувало наше становище.
Місяць тому зустрілася з колишньою однокласницею Інною. Ми разом сиділи за партою. От я дивлюся на неї та аж заздрити починаю – красивий макіяж, укладка, новесенькі туфлі та сумочка. А я виглядаю як сіра миша. Хоча, з моєю фігурою радше сказала бегемот.
– Знаєш, а у мене свій онлайн-магазин. Я продаю речі та косметику. Якраз шукаю адміністратора. Треба всього лиш приймати замовлення на сайті та передавати їх на склад. Там вже люди відправляють через пошту. Тобі б така робота чудово підійшла, головне – мати інтернет та телефон.
Я без вагань погодилася. Знаю, що зараз у Інстаграмі такий бізнес процвітає. Адже це до того ж дуже вигідно на економно. Графік у мене був з понеділка по п’ятницю, вся моя робота – це відписувати клієнтам, формувати замовлення (плаття артикулу 122 розмір с) та передавати менеджеру на склад.
Так пощастило, що було багато замовлень через новорічні свята. А ми ще й акцію зробили. Тому 30 грудня я отримала переказ від Інни. 20 тисяч! Ох, я так зраділа. Нарешті у мене будуть гроші. Вирішила такою новиною поділитися з чоловіком.
Думаєте, я почула похвалу у стилі “ти така розумна” або “ти молодець”. Ні!
– Це добре, тепер ти маєш заплатити за оренду квартири.
– А твоя зарплата?
– Хіба ти забула, що я хотів машину на ТО загнати? Знову мотор барахлить.
Чесно кажучи, від такої пропозиції я втратила дар мови. Просто думала, що ці гроші – це мої, які витрачатиму на косметику, одяг, паралельно дитинці на продукти відкладатиму. А тут чоловік таке вигадав!
Ну добре, я готова дати 5 на комунальні послуги. Але Петро – чоловік, голова родини. Він повинен забезпечувати нас. А не скидати всю фінансову відповідальність на мене.
Тепер я сиджу та думаю – а чи за того чоловіка я заміж вийшла? І що робити далі?
Що ви можете порадити дівчині? Можливо, вона надто скептично ставиться до пропозиції чоловіка?